УДК 346.21

DOI 10.37749/2308-9636-2023-6(246)-2

А. О. Гелич,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права Національного університету біоресурсів і природокористування України

Ю. О. Гелич,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету

 

СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАГАЛЬНИХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ СТАТУСІВ

Метою статті є розгляд положень законодавства щодо суб’єктів господарювання, зокрема теоретичні та практичні аспекти загальних та спеціальних статусів у економічних відносинах. Нині внормування потребує статус не лише суб’єктів господарювання, а юридичних осіб чи їх об’єднань, яким законом надається можливість регулювати економічні відносини. Суб’єкт господарювання – встановлений ГК України загальний правовий статус учасника економічних відносин, що може діяти як юридична особа або діяти в інших організаційних формах господарювання відповідно до спеціального правового регулювання. Спеціальні статуси суб’єкт господарювання отримує відповідно до окремих сфер державного регулювання, що дозволяє залишати стабільним статус юридичної особи та не підмінювати його спеціальними статусами.

Ключові слова: економічна діяльність, суб’єкт господарювання, юридична особа, загальний статус, спеціальний статус, державне регулювання економічної діяльності.

 

Список використаної літератури

  1. Krupchan O. D., Haidulin O. O., Kochyn V. V., та ін. Economic activity of legal entities: Elimination of the dualism of legal regulation in the context of convergence with european private law. Asia Life Sciences. 2020. № 1. С. 1–19.
  2. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. Киев: Изд. «КНТ», 2021. 464 c.
  3. Вінник О. М. Господарське право: навчальний посібник. 2-е вид. Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. 766 c.
  4. Довгерт А. С. Рекодифікація Цивільного кодексу України: основні чинники і передумови для старту. Право України. 2019. № 1. С. 27–41.
  5. Ільченко Г. Організаційно правові форми юридичних осіб: англійське та українське право. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2021. Вип. 114. № 1. С. 32–42.
  6. Кочин В. В., Кочина К. А. Типологія юридичних осіб приватного права: єдність та диференціація нормативно-правового закріплення. Рекодифікація Цивільного кодексу України: перспективи правового регулювання корпоративних відносин: Збірник наукових праць за матеріалами XІX Міжнародної науково-практичної конференції (24 вересня 2021 року, м. Івано-Франківськ). За ред.: Васильєва В. А. Івано-Франківськ: НДІ приватного права і підприємництва імені акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2021. С. 93–98.
  7. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. 328 c.
  8. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., та ін. Державне регулювання економіки. За ред.: Михасюк І. Р. 2-е вид. Київ: Атіка, Ельга-Н, 2000. 592 c.
  9. Мочерний С. В., Єрохін С. А., Каніщенко Л. О., та ін. Основи економічної теорії: посібник. За ред.: Мочерний С. В. Київ: Видавничий центр «Академія», 1998. 464 c.
  10. Пашков В. М. Діяльність суб’єктів господарювання як об’єкт правового регулювання: проблема кваліфікації. Вісник Академії правових наук України. 2011. № 1. С. 124–134.
  11. Прилуцький Р. Б. Основні теорії юридичної особи та їх вплив на розвиток організаційних форм суб’єктів господарювання. Юридична наука. 2013. № 3. С. 35–49.
  12. Снісаренко Л. Ю. Організаційно-правова форма: поняття та практичне значення для легітимації суб’єктів економічної діяльності. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2015. № 8.
  13. Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ: Видавничий дім «АртЕк», 2020. 128 c.