УДК 347.62

DOI 10.37749/2308-9639-2023-10(250)-2

Д. С. Плюшко, аспірант кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ МАЙНОВОГО ХАРАКТЕРУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА ДЕЯКИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

У запропонованій статті визначається, що у період глобалізації та інтернаціоналізації світової спільноти шлюбно-сімейні відносини, в тому числі й ускладнені європейським елементом, є правовою реальністю і вимагають, відповідно, ефективного врахування балансу інтересів сторін механізму правового регулювання сімейних правовідносин, зокрема в разі розірвання шлюбу та у питаннях дотримання прав колишнього подружжя, дітей та гідне утримання шляхом вирішення майнових питань, застосовуючи аліментні зобов’язання, та шляхом укладання шлюбного договору. Згідно з положеннями СК України шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Отже, подружжя не зможе, як раніше, передбачити якісь обов’язки особистого характеру стосовно один одного, а також особисті немайнові відносини між ними та дітьми. Важливою умовою шлюбного договору є те, що його положення не повинні зменшувати обсягу прав дитини, встановлених цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне для нього матеріальне становище. На практиці шлюбний договір насамперед застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розриву шлюбних відносин. Укладення шлюбного договору – це можливість попередження і, як наслідок, уникнення непотрібних і небажаних конфліктних ситуацій та суперечок при розірванні шлюбу (припиненні шлюбних правовідносин).

Ключові слова: цивільні відносини, шлюб, припинення шлюбу, правові наслідки припинення шлюбу, розірвання шлюбу, розлучення, сім’я, сімейні відносини, шлюбні відносини, сімейне право, шлюбний договір,  подружжя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996. // Відомості Верховної Ради. 1996. № 30. ст. 141.
  2. Цивільний Кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 40-44. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 03.01.2021 р).
  3. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 р. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21. ст. 135.
  4. Декларація прав дитини прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року//URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384#Text.
  5. Про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання. Конвенція від 02.10.1973 року, Про приєднання до Конвенції із заявою та застереженням. Закон України № 135-V (135-16 ) від 14.09.2006. ВВР 2006. № 43. ст. 416.
  6. Діковська І. А. Колізійне регулювання речових відносин у праві України, Швейцарії, Угорщини та ЄС. the Journal of Eastern European Law/Журнал східноєвропейського права. 2019. № 64. с. 15–
  7. Гліняна К. М. Договірне регулювання майнових правовідносин подружжя // Часопис цивілістики 2013. № 15. с. 89–
  8. Маложук О. Шлюбний договір//Право України.   № 1. с. 73–74.
  9. Міжнародне приватне право. навч. посіб./За ред. С. Г. Кузьменка. К.: Центр учбової літератури, 2010. 316 с.
  10. Музика А. А. Міжгалузеві зв’язки цивільного права: огляд окремих проблем. Вісник Академії адвокатури України, Т. 11 2(30) 2014. с. 19–30.
  11. Королівський указ від 24 липня 1889 р. про опублікування Цивільного кодексу. «Гасет де Мадрид». 206 від 25.07.188.//URL: https://www.boe.es/eli/es/rd/1889/07/24/(1)/con. (дата звернення 19.11.2020).
  12. Міжнародне приватне право. навч. посіб./За ред. С. Г. Кузьменка. К.: Центр учбової літератури, 2010. 316 с.
  13. Сафронова С. С. Гаагские конвенции о заключении и прекращении брака/ С. С. Сафронова//Актуальные проблемы политики и права: межвуз. сб. науч. ст. Вып. 6. Пенза: Информ.-изд. центр ПГУ, 2003. с. 163–
  14. Сафончик О. І. Правові наслідки припинення шлюбно-сімейних правовідносин. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. Одеса: Юрид. літ., 2011. Вип. 58. с. 309–315.
  15. Цивільний кодекс Франції (Кодекс Наполеона) від 21.03.1804 (зі змін. та доп. станом на 01.09.2011).