PDF

УДК 347.73:336.71

DOI 10.37749/2308-9636-2021-10(226)-2

О. В. Драчов,

кандидат юридичних наук

Національний авіаційний університет

ORCID 0000-0003-4823-4546

М. Х. Аль-Махмаі,

студент Національного авіаційного університету

 

КОМПЕТЕНЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ ЩОДО НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

У статті автори зробили порівняльний аналіз процедури неплатоспроможності банківських установ в Європейському Союзі та Україні. Було встановлено, що стабільність національної банківської системи напряму залежить від виконання банками вимог центральних регуляторів. Крім того, було визначено певні особливості в державному регулюванні банкрутств у розвинутих державах і аналог його регулювання в Україні. В статті було на прикладі України ґрунтовно розкрито процедуру банкрутства банківських установ, визначеної законами України «Про Національний  банк України», «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Було встановлено, що адекватна модель державного регулювання неплатоспроможності ґрунтується не тільки на нормах чинного законодавства, а й на показниках процедур ліквідації і реорганізації та функціонування  їх економічної ефективності, яка дозволяє більш конкретизувати цю модель.

Крім того визначено, що основні обов’язки по визначенню неплатоспроможності банків, відповідно до чинного законодавства покладається на Національний банк України,  у зв’язку з невиконанням банківською установою визначених у нормативно-правових актах вимог. Після визнання банку неплатоспроможним НБУ передає більшість своїх функцій щодо нагляду до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з яким регулятор тісно співпрацює. В наслідок такого переходу повноважень від одного регулятора до іншого та призначання уповноваженої особи від ФГВФО скасовуються всі заходи впливу, які запроваджував НБУ.  Такий порядок забезпечує належну конкурентоспроможність між регуляторами, однак буде ефективно реалізовуватись лише за умови ефективної взаємодії між всіма суб’єктами банківської системи.

У статті також було проаналізовано негативні наслідки української банківської кризи 2014—2017 рр. на предмет відповідальності акціонерів та топ-менеджменту банку за їх зловживання щодо надмірного та неадекватного управління банківською установою та запропоновано введення субсидіарної відповідальності винних осіб за віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Ключові слова: неплатоспроможність, банківські установи, центральні банки, Європейський Союз, національна банківська система.

 

Список використаної літератури

  1. Федоренко М., Лисенко О., Хто платить за банкрутство банків? Юридична газета. 2019 № 17—18 (671—672) URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/bankivske-ta-finansove-pravo/hto-platit-za-bankrutstvo-bankiv.html.
  2. Вольвач Б. В. Моделі правового регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства. Право і суспільство. 2019. № 3. С. 159–166. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2019/3_2019/part_1/29.pdf (дата звернення: 22.08.2020).
  3. Чорна Ю. В. Світові системи банкрутства: господарсько-правовий аспект: автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.04 «Господарське право, господарсько-процесуальне право». Київ, 2018. 19 с.
  4. Кушнір І. Особливості державного регулювання банкрутства: зарубіжний досвід та національний аспект. Репозиторий Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/46348/25- Kushnir.pdf?sequence=1 (дата звернення: 22.08.2020).
  5. Минчинська І. «Зарубіжний досвід державного регулювання банкрутства в умовах постіндустріальної економіки», Економічний простір, (158). С. 101—109.
  6. Драчов О. В. Генеза правового регулювання ринку фiнансових послуг ЄС / / Вісник. Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2020. № 23. С. 121–127.
  7. Чернадчук В. Д. Правове регулювання неплатоспроможності банків: навч. посіб. Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. 230 с.
  8. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII (Редакція станом на 19.10.2016). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2343-12/print1478669921427889.
  9. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-III (Редакція станом на 19.10.2016). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/print1478581982692053.
  10. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI (Редакція станом на 19.10.2016). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/print1478671411335320.
  11. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV (Редакція станом на 01.05.2016). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/679-14/print1478581982692053.
  12. Про застосування Національним банком України заходів впливу: Положення, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (Редакція станом на 23.08.2016). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1590-12/print1478669921427889.
  13. Швагер О. А. Характеристика правовідносин за участю Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку. URL: http://ndi- fp.asta.edu.ua/thesis/176/.
  14. Закриття банків — відповідальність держави і власників. URL: http://antiraid.com.ua/articles/36681-zakrittya-bankiv-vidpovidalnist-derzhavi-i-vlasnikiv.html.
  15. Часткова, солідарна та субсидіарна відповідальність. URL: https://sites.google.com/site/igroupteamsite /cip/castkova-solidarna-ta-subsidiarna-vidpovidalnist.
  16. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV (Редакція станом на 02.11.2016). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1458124974417778.